Рішення українського суду – договір про правову допомогу та Гаазька конвенція 2019 року
Регламент (ЄС) № 1215/2012 (Брюссель I bis) на рішення українського суду не поширюється: рішенням у його розумінні є лише рішення суду держави-члена (стаття 2(a)). Закон № 97/1963 Зб. про міжнародне приватне і процесуальне право згідно з його § 2 застосовується лише тоді, коли міжнародний договір, обов’язковий для Словацької Республіки, не встановлює іншого. У відносинах з Україною таких договорів два. Перший – Договір між Чехословацькою Соціалістичною Республікою і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Наказ № 95/1983 Зб.) від 12 серпня 1982 року, який згідно з Повідомленням № 382/2002 Зб. залишився чинним у відносинах між Словацькою Республікою та Україною; його положення відповідно застосовуються й до юридичних осіб (стаття 1(3)). Згідно з ним Договірні Сторони визнають і виконують рішення органів юстиції у цивільних, трудових і сімейних справах майнового характеру та затверджені судом мирові угоди (стаття 54(1)(a)). До заяви додається рішення або його засвідчена копія з підтвердженням набрання законної сили та виконуваності, якщо це не випливає із самого рішення, і підтвердження того, що сторону, яка не брала участі в провадженні, було належно і своєчасно викликано, – із засвідченим перекладом мовою запитуваної Сторони (стаття 55(3) і (4)). Суд обмежується встановленням того, чи виконано умови Договору (стаття 56(2)); у визнанні та виконанні може бути відмовлено, якщо рішення не набрало законної сили або не підлягає виконанню, якщо марно сплив строк для виконання рішення, якщо сторону не було своєчасно й належно викликано, якщо у тій самій справі у Словаччині вже ухвалено рішення, що набрало законної сили, або словацький орган розпочав провадження раніше, чи якщо справа належить до виключної юрисдикції словацьких органів (стаття 60). Другий – Конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах від 2 липня 2019 року, до якої приєднався Європейський Союз (Рішення Ради (ЄС) 2022/1206) і яка для держав-членів, крім Данії, а також для України діє з 1 вересня 2023 року. Згідно з нею рішення визнається і виконується, якщо виконано одну з умов статті 5(1) – наприклад, якщо боржник прямо погодився на юрисдикцію суду держави походження (пункт (e)) або якщо рішення щодо договірного зобов’язання ухвалив суд держави, в якій зобов’язання було виконано або мало бути виконано (пункт (g)); у визнанні чи виконанні може бути відмовлено лише з підстав, передбачених Конвенцією (стаття 4(1), стаття 7), а по суті рішення не переглядається (стаття 4(2)). Заявник подає повну засвідчену копію рішення, у разі рішення, ухваленого за відсутності відповідача, – документ про вручення документа, яким було розпочато провадження, а також документи, що підтверджують, що рішення має силу і підлягає виконанню в державі походження, з офіційним перекладом (úradný preklad) словацькою мовою (стаття 12(1) і (4)). Провадження регулюється словацьким правом (стаття 13(1)).
Який інструмент застосовується в конкретній справі, ми завжди оцінюємо окремо. Згідно зі статтею 16 Гаазька конвенція застосовується до рішень, ухвалених у провадженнях, розпочатих тоді, коли вона мала дію між державою походження і запитуваною державою; згідно зі статтею 23(2) вона не впливає на застосування договору, укладеного до неї, а згідно зі статтею 15 не перешкоджає визнанню відповідно до національного права. Конвенція, серед іншого, не поширюється на неплатоспроможність, перевезення пасажирів і вантажів та арбітраж (стаття 2(1)(e) і (f), стаття 2(3)), – тому рішення щодо провізної плати оцінюється за договором про правову допомогу або за Законом № 97/1963 Зб. Договір про правову допомогу передбачає, що заява про виконання подається до суду, який ухвалив рішення у справі в першій інстанції, і той передає її словацькому суду; безпосередньо до словацького суду її може подати заявник, який має у Словаччині місце проживання або тимчасове перебування (стаття 55(1)). Документи, які в Україні склав або засвідчив орган юстиції чи інший орган у межах своєї компетенції за встановленою формою і з відбитком офіційної печатки, використовуються у Словаччині без будь-якого додаткового засвідчення (стаття 11(1) Договору).