Де подавати позов – юрисдикція словацьких судів
Правила визначає Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1215/2012 (Брюссель I bis). Згідно зі статтею 4(1) особи, які мають місце проживання на території держави-члена, притягуються до суду в судах цієї держави-члена; згідно зі статтею 63(1) місцем проживання компанії є місце, де розташовані її зареєстроване місцезнаходження, центральний орган управління або основне місце діяльності. Тому боржника, зареєстрованого у Словацькій Республіці, можна позивати до словацького суду, якщо сторони не домовилися про юрисдикцію іншого суду. Це правило залежить від місця проживання відповідача, а не позивача, тож воно діє і для кредитора, зареєстрованого в Україні. Проте спеціальна юрисдикція за місцем виконання договірного зобов’язання (стаття 7(1)) дозволяє позивати особу, яка має місце проживання в державі-члені, лише в іншій державі-члені: якщо товар було поставлено або послуги надано в Україні, юрисдикція українського суду з Регламенту не випливає. Чи можете Ви позивати словацького боржника в Україні, визначає українське право; однак українське судове рішення мало б бути визнане у Словаччині згідно з міжнародними договорами та словацьким законом, тоді як рішення словацького суду є безпосередньою підставою для примусового виконання у Словаччині – тобто в державі, де зареєстрований боржник.
Застереження про суд у договорі або в загальних умовах торгівлі: стаття 25(1) Регламенту поширюється на угоду, якою сторони незалежно від свого місця проживання обрали суд або суди держави-члена, – отже, і на угоду українського постачальника зі словацьким замовником про юрисдикцію словацького суду; така юрисдикція є виключною, якщо сторони не домовилися про інше. Угоду має бути укладено в письмовій формі або усно з письмовим підтвердженням, у формі, що відповідає практиці, яка склалася між сторонами, або – у міжнародній торгівлі – у формі, що відповідає звичаям, про які сторони знають або повинні знати; згідно зі статтею 25(2) письмовою вважається також комунікація електронними засобами, яка забезпечує тривалий запис угоди. Якщо договір визначає український суд, стаття 25 на таке застереження не поширюється; словацький Закон № 97/1963 Зб. про міжнародне приватне і процесуальне право угоду про юрисдикцію іноземного суду допускає, вважає її виключною, якщо сторони не домовилися про інше, і вимагає письмової форми або письмового підтвердження (§ 37e(1) і (3)). Яку дію має таке застереження у спорі проти боржника, зареєстрованого у Словаччині, ми оцінюємо в конкретній справі. Якщо в тій самій справі вже триває провадження в українському суді, словацький суд може за умов статті 33 Регламенту зупинити провадження; у відносинах з Україною діє також договір про правову допомогу 1982 року (наказ № 95/1983 Зб.), згідно зі статтею 18 якого провадження закриває суд, що розпочав його пізніше, а Регламент згідно зі статтею 73(3) не впливає на застосування таких раніше укладених двосторонніх договорів із третіми державами. Згідно зі статтею 26(1) Регламенту юрисдикцію має також словацький суд, у якому відповідач бере участь у провадженні, не заперечуючи проти відсутності юрисдикції. Тому застереження про суд ми перевіряємо першим.